https://udsh.info/144/196/86-86.html.

«Проект Кіберполіції «StopRussia|MRIYA!», зразок розміщення

можна переглянути за покликанням:

https://prpravda.in.ua/107/4458-

4458.html;

«Платіжна безпека: основні поради від Кіберполіції в рамках

компанії», зразок розміщення можна переглянути за покликанням:

https://prpravda.in.ua/107/4457-4457.html.

Крок 1. Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.

Крок 2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить, відчуває.

Крок 3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам`ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.

Крок 4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають надто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти і дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.

Крок 5. Намагайтеся побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися, коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли з Вами поводилися несправедливо.

Крок 6. Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре. Заохочуйте її докладати зусиль до цього. Хваліть за хорошу поведінку.

Крок 7. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили щось неправильно по відношенню до дитини.

Крок 8. Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.

Крок 9. У кожній сім`ї є свої правила. Будьте послідовним в їх дотриманні і намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого - відміняється.

Крок 10. Не забувайте про власні потреби. Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і Ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.

Школа... Як багато очікувань, надій, хвилювань зв'язують діти, батьки, вчителі з цим словом.

Вступ до школи - це початок нового етапу в житті дитяти, входження його в світ знань, нових прав і обов'язків, складних і різносторонніх взаємин з дорослими і однолітками.

У вас Подія - ваше дитя вперше переступило поріг школи. Як він встигатиме в школі, чи сподобається йому бути учнем, як складуться взаємини з вчителем, однокласниками? Ці тривоги долають всіх батьків, навіть якщо в школу йде вже друга, третя або п'ята дитина.

Це природно, оскільки кожна маленька людина - неповторна, у неї свій внутрішній світ, свої інтереси, свої здібності і можливості. І головне завдання батьків спільно з педагогами - так організувати навчання, щоб дитина із задоволенням відвідувала школу, пізнавала навколишній світ і, звичайно, добре вчилася.  

Як повинні поводитися дорослі, щоб добитися цього? 

Як повинні поводитися дорослі, щоб добитися цього? Необхідна «кровна» зацікавленість в успіхах, в шкільних справах маленького учня.

Він повинен відчувати, що батькам, дідусям і бабусям дуже важливо і цікаво знати, що відбувалося в школі, що нового (по кожному предмету окремо) взнав він сьогодні. Бажано підтримувати інтерес до навчання, переносячи нові знання дитини на повсякденне життя (використовувати навик рахунку, щоб порахувати, скільки птиць сіло на гілку або скільки червоних машин стоїть біля будинку, навик читання, щоб прочитати вивіску або назву нової книжки, яку купила мама).

І, звичайно необхідно заохочувати кожне маленьке і велике досягнення вашого нащадка. Річ у тому, що особливо у віці 6-10 років діти орієнтовані на реакцію дорослих. Вони дуже чуйно відгукуються на похвалу або осуд батьків, вчителя, прагнуть привернути до себе увагу, відчути себе потрібними і улюбленими (хорошими). Тому для тат і мам, бабусь і дідусів це реальний важіль для підтримки і підвищення інтересу до школи і навчання. 

Про шкоду тривалого перегляду телепередач, ігор на комп’ютері знають всі від малого до старого. Можна зробити цю невід'ємну і улюблену практично всіма дітьми частина нашого життя способом заохочення за успіхи і досягнення. Тим більше, що обов'язки школяра вимагають багато сил, часу і здоров'я. 

Щоб окрім зовнішніх атрибутів шкільного життя (портфель, зошити, підручники і тому подібне) з'явилося внутрішнє відчуття переходу в нову якість «учень», необхідне відношення дорослих до вступу до школи як до відповідального, серйозного кроку дитини («ти тепер учень, великий хлопчик, у тебе нові серйозні обов’язки»). Звичайно, ваше дитя продовжуватиме грати і в ляльки, і в машинки, але потрібно давати установку «дорослішання». А це не лише нові обов'язки, але і нові можливості, складніші доручення і певна самостійність. Контроль необхідний (ступінь його прояву в компетентності кожного з батьків), але все ж таки постарайтеся дати можливість вашому першокласникові «підрости» у своєму світовідчуванні, відчути себе старше.

В кожної особи має бути свій простір. Якщо у дитяти немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче місце: письмовий стіл, де він займатиметься своєю серйозною справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу, необхідне освітлення. 

На окрему увагу заслуговує режим дня. На жаль, багато дітей (за статистикою, 40-50 володіють синдромом мінімальної мозкової дисфункції (ММД) або, як наслідок вегето-судинною дистонією. Ці легкі неврологічні захворювання можуть компенсуватися до 10-12 років за умови дотримання спільної гігієни життя (нормальна тривалість сну - 9-10 годин, прогулянки - 2-3 години, рухливі ігри і заняття спортом, відвідини басейну, повноцінне харчування). Саме для цієї категорії дітей важливо правильно розподілити час навчання і відпочинку, оскільки причинами проблем з навчанням, поведінкою є підвищені стомлюваність, неможливість тривалої концентрації уваги

Будь ласка, дорогі батьки, не перестарайтеся у виконанні домашніх завдань. Діти у віці 6-7 років повинні займатися не більш півгодини, далі потрібно робити перерву не менше 15 хвилин. Кількість не завжди переходить в якість! Крім того тривалим написанням паличок і гачків можна надовго відохотити до навчання.

Ще всім батькам незайве знати, що всі ми грішні високими амбіціями і очікуваннями по відношенню до своїх чад. І буває дуже складно дітям дотягнутися до тієї планки, яку ми їм ставимо. Безперечно простіше стукати кулаком по столу і вимагати: «Учись добре, слухай вчительку!» Набагато складніше допомагати дитині, щодня знаючись на його проблемах, підбадьорювати в разі невдачі і хвалити за успіхи. 

Пам'ятайте: дитя - це чистий аркуш, який нам потрібно заповнити. І від того, як ми будемо це робити, залежить образ майбутньої особистості. Батькам п'ятикласників У п'ятому класі багато що для дітей стає новим: вчителі, предмети, форма 

У п'ятому класі багато що для дітей стає новим: вчителі, предмети, форма навчання, а інколи і однокласники.

Найбільш складним для п'ятикласника є перехід від одного звичного вчителя до взаємодії із декількома вчителями-предметниками. Ламаються стереотипи, самооцінка дитини: адже тепер його оцінює не один педагог, а декілька.

Важливі моменти переходу з початкової школи в середню: 

* Діти взнають свої слабкі і сильні сторони

* Діти вчаться дивитися на себе очима різних людей

* Діти вчаться гнучко перебудовувати свою поведінку залежно від ситуації і людини, з якою спілкуються. 

Труднощі переходу з початкової школи в середню: 

* Поступове зниження інтересу до учбової діяльності.

* Складні фізіологічні зміни, супроводжуючі статеве дозрівання.

* Небезпечні експерименти (куріння, сумнівні знайомства, «погані» компанії) 

Розвиток творчих здібностей особистості - це одвічний гуманістичний принцип. Ще стародавні греки вважали, що самостійна, а отже, і творча особистість здатна самовіддано служити своєму народу і державі. Кожна держава зацікавлена у вихованні такого могутнього інтелектуального потенціалу, як обдаровані, талановиті діти.

З цією метою в Україні за участю Президії АН України, МОН України й ряду інших міністерств та відомств, створена комплексна програма пошуку, навчання і виховання обдарованих дітей і молоді "Творча обдарованість".

Мета програми - створення оптимальної соціально та економічно обґрунтованої мережі установ, закладів для обдарованих дітей, підготовка навчальних планів, підручників, науково-методичної продукції, підготовка кадрів до роботи з обдарованими дітьми.

Обдарованість - це високий рівень здібностей людини, що дозволяє їй досягти особливих успіхів у певній галузі діяльності. Розрізняють загальну і спеціальну обдарованість. Загальна розумова обдарованість виявляється в оволодінні всіма видами діяльності, для успішного здійснення яких необхідні певні розумові якості. Спеціальна обдарованість пов'язана з певними видами діяльності, в яких вона найбільше розвивається.

Розрізняють обдарованість:

 соціальну - лідерську;

 художню - музичну, образотворчу, сценічну;

 психомоторну - спортивні здібності;

 нтелектуальну - здатність аналізувати, мислити, зіставляти факти (серед інтелектуальних дітей є такі, які навчаються відмінно з 1-2 предметів і не встигають з інших);

 академічну - надзвичайна здатність до навчання взагалі, стають відмінними спеціалістами;

 творчу - нестандартне бачення світу й нешаблонне мислення (але такі діти часто не досягають поставленої мети і є невдахами. З дитинства вони всіх дратують. Важливо таку дитину побачити і допомогти їй).

Усі обдаровані діти мають потребу в знаннях, яскраво виражений інтерес до певної галузі знань. Немає потреби примушувати їх вчитися, вони самі шукають собі роботу, частіше складну інтелектуальну, із задоволенням нею займаються, присвячуючи їй увесь свій вільний час. Обдаровані діти вільно і швидко оволодівають відповідними вміннями і навичками. Вони показують високий рівень досягнень

Обдарована дитина шукає спілкування з дорослими, бо ті розуміють її краще, ніж однолітки, які часто насміхаються, дають прізвиська. Обдаровані діти часто перебільшено емоційні, вони запальні, легко збуджуються через дрібниці, але це не вередування, а виявлення багатства їх натури.

Творчі діти рідко бувають спокійними, вони страждають від своєї винятковості, але багатьох рятує тонке відчуття гумору, вони цінують його. У них особлива мова, особливе сприйняття. Тому такі якості обдарованих дітей вимагають особливого підходу до них, і не випадково за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров'я входять до "групи ризику". Вони потребують особливого виховання, спеціальних, індивідуальних навчальних програм, спеціально підготовлених вчителів, шкіл.

Фахівці давно відмітили, що обдаровані діти часто виростають в інтелігентних сім'ях, і справа тут зовсім не в особливих генах геніальності, а справа в сімейній атмосфері, в системі сімейних цінностей.

Взагалі батьки заохочують і бажали б розвивати в своїй дитині пізнавальні потреби та різні здібності, але роблять вони це по-різному. Деякі батьки прагнуть до того, щоб дитина запам'ятала більше фактів, назв, подій, відчувала гордість за свої знання. 

Психологічні дослідження показують, що пізнавальна мотивація виявляється у формі дослідницької, пошукової активності, чутливості до нового, новизни ситуацій, знаходження нового у звичайному.

Для виявлення обдарованості використовують різні методи: від найпростішого батьківського спостерреження до спеціально розроблених стандартизованих та тестових завдань.

Батьки використовують виховні стратегії: стратегія прямого виховного впливу, де вони постійно пропонують дітям якісь розвиваючі ігри, вправи. Інколи ця стратегія дає результати, але дуже часто в дитини виникає внутрішня протидія. Друга категорія батьків вважає, що вивчати та розвивати їхню дитину повинні фахівці. Але не потрібно повністю перекладати всі турботи на плечі інших, а самим знаходитись осторонь.

Третя стратегія - коли батьки дають вибір своїй дитині й намагаються підібрати гарну школу, не контролюючи розвиток здібностей.

Найголовніше в таких сім'ях - атмосфера пізнавальних інтересів самих батьків (самі читають, ходять на виставки, не нав'язуючи свого інтересу). Така стратегія саморозвитку виявилась найефективнішою.

Властивістю таланту є свідомий, поглиблений, всебічний розвиток обдарованості. У кожній дитині закладені певні здібності, тільки в одних вони виявляються дуже яскраво й виразно, а інших залишаються дрімати всередині. Здібності можуть виявлятися і в ранньому дитинстві, і в зрілому віці. Від народження всі діти здібні, однак такі рівні здібностей, як обдарування, талант і геніальність притаманні далеко не кожному [1, 233]. Батьки повинні добре знати, що обдаровані діти швидше за інших виконують завдання, прагнуть до самостійності, до розв'язання завдань проблемного характеру або таких, які вимагають кмітливості, різних способів розв'язання, творчості.

Розвиток здібностей нерозривно пов'язаний із формуванням інтересу. Обдарованість і талант не люблять тиску. Більшість дітей конфліктують з учителями, батьками в разі нетактовного ставлення, відсутності уваги або належного розумового навантаження. Ці діти відрізняються гарною пам'яттю, багатим словниковим запасом, вони надзвичайно гостро переживають невдачі, часто перебувають у стресовому стані, впертість і прагнення довести розпочату справу до кінця, що нерідко сприймається дорослими як вередливість, а допитливість може оцінюватися як порушення норми. Батькам потрібен індивідуальний підхід до вирішення проблемних питань з дитиною. Вони повинні здійснювати контроль над читанням дитини, захопленнями, але спрямувати свою діяльність на організацію допомоги дитині, збільшити ступінь самостійності, здатність до ефективного вирішення різного роду проблем, створити умови для забезпечення позитивного емоційного стану обдарованої дитини, позитивно-стійкого ставлення до життя, творчої діяльності. Стосунки батьків повинні будуватися на довір'ї. Допомога не може мати форму наказу, батьки повинні формувати в дітей стійкість у психотравмуючих ситуаціях, навчати навичкам саморегуляції, набуття вміння щодо адаптації у соціально значущому середовищі без зниження потреби в реалізації обдарованості. 

Батьки повинні особливу увагу приділяти розвиткові пізнавальних інтересів дитини, адже завдяки їм формуються основні інтелектуальні вміння, необхідні для засвоєння знань, закладається основа для дальшого успішного оволодіння знаннями. Василь Сухомлинський зазначав, що до кожної дитини треба підхід. Тому батьки повинні розвивати у своїх дітей активну пізнавальну діяльність, зацікавлювати дитину різними видами завдань (пошукових, логічних, ігрових).

Дитина не тільки повинна засвоїти певну суму знань, а й навчитися спостерігати, порівнювати, виявляти взаємозв'язок між поняттями й міркувати. А добитися це можливо лише засобами, що активізують пізнавальну діяльність.

Робота над розвитком пізнавальних інтересів дитини, активізує її діяльність, підвищує продуктивність праці. Звичайно, батьки не повинні залишати дитину наодинці зі своїми проблемами. Батьківська допомога має бути обережною, зваженою, вона має наштовхувати дитину на власні розв'язки, а не насаджувати свої. Головне завдання батьків - прагнути, щоб навчальна праця їх дитини приносила їй радість, а не муки й гіркоту невдач. Дитина, яка захоплена справою, яка їй до вподоби, виявляє наполегливість, силу волі, критичне ставлення до загальновідомого. В творчості дитина може реалізувати всі наявні в неї знання, уміння та здібності. Батькам потрібно знати, що обдарована дитина прагне довірливого спілкування. Вона хоче бачити у батьках мудру дорослу людину, яка збагатить її уявлення про світ і про саму себе, допоможе подолати труднощі. Дітям дуже хочеться, щоб батьки сприймали їх як рівноправних в особистісному плані партнерів. Їм не хочеться, щоб їх повчали, вони прагнуть рівноправного спілкування, щоб їх сприймали як особистості й реагували на них як на особистість. Звичайно, перед батьками стоїть проблема формування й плекання не просто особистості, а особистості обдарованої, особистості свідомого українського громадянина.

Педагоги мають навчити батьків розвиткові творчих здібностей і обдарованості у їхніх дітях. Тут важливе значення мають відкриті запитання, творчі дискусії, глибоке знання батьками психологічної сутності творчого процесу, віра в інтелектуальні сили дитини. Для дитини батьки повинні створити умови, щоб обдарована дитина мала змогу самостійно здійснювати свою індивідуальну діяльність. Завдання батьків полягає в максимальному сприянні, стимулюванні активності та розвитку в дитини винахідливості, ініціативи, творчого підходу до навчання. Бажано , щоб у дитини був улюблений затишний куточок, де вона може повністю усамітнитися і спокійно подумати. У кімнаті дитина повинна відчувати атмосферу творчості, розкутості на уміння знаходити розв'язок нестандартних ситуацій, як націленість на відкриття нового.

Розвиваючи творчі здібності дитини, батьки виконують суспільний запит щодо формування особистості, здатної самостійно мислити, приймати сміливі й нестандартні рішення, творчо ставитись до праці. Саме такі творчі особистості мають високий рівень національної самосвідомості, що виявляє причетність їх до споконвічних духовних цінностей українського народу. А допоможуть їм такими стати їх перші порадники - батьки.

Доки ми сперечаємося "пускати" або "не пускати" учнів початкової школи в Інтернет - вони вже тут. Ми знову запізнилися. Очевидно, що зараз неможливо гарантувати стовідсотковий захист дітей від небажаного контента. Жодні фільтри ніколи такої гарантії не дадуть. Але ми можемо формувати у дітей навик "безпечної" поведінки в Інтернеті. Як? 

Проблема відносно «свіжа», але, як мені здається, вирішується «старими» методами:

1. Батьки повинні знати чим зайняті їхні діти. Найпростіше – розмовляти з дітьми: чим живе, чим цікавиться, які сайти любить відвідувати і чому, з ким дружить, у тому числі, і в Інтернеті. Крім того (не замість – а крім!) сімейний фільтр на пошуковій машині, контроль по логах та ін.

2. Діти повинні володіти основами ОБЖ. Ми учимо їх не розмовляти з незнайомцями? Ми пояснюємо, що не можна називати незнайомцям свою домашню адресу? Ну і в мережі все те ж саме. Зараз багато цікавих навчальних ресурсів для дітей створюється з метою навчання безпечній поведінці в Мережі, наприклад, цей.

3. Вчитель повинен розуміти, навіщо він відправляє дітей в Інтернет. Учити «с Інтернетом» нині модно. Чи завжди це виправдано? Передбачимо, вчитель сформулював конкретні завдання уроку, що реалізовуються за допомогою Інтернет-ресурсів. Які тут можуть бути варіанти забезпечення безпеки: • закрите середовище навчання, наприклад, учбові блоги, де можуть залишати свої коментарі лише ті, хто дістав відповідний доступ від вчителя, ведучого блогу;

• постановка конкретного учбового завдання: що хочу знайти? де? як використовую?

• формування навиків критичного мислення;

• список перевірених вчителем ресурсів, з яких пропонується використовувати інформацію;

• все ті ж фільтри і контроль системного адміністратора, якщо такий в школі є. 

Найголовніше - привчати дітей не «проводити час» в Інтернеті, а активно користуватися корисними можливостями мережі.

А можливостей - очі розбігаються! Скільки всього можна зробити за допомогою різних соціальних сервісів: і презентацію в блог підв'язати, і мультик, і слайд-шоу. Одна лише біда: знижується рівень безпеки закритого блога: дуже вже багато вбудованих кнопок, що відводять на рідний сайт постачальника послуги. А "рідний сайт", ясна річ, на дітей не розрахований і що там на титульній сторінці вискочить в той момент, коли дитя кликне, це ще велике питання.

Не можна дозволяти дитині проводити за комп'ютером дуже багато часу, - нехай навіть виключення комп'ютера і пов'язане кожний раз з капризами, а деколи і зі скандалом (дуже вже цікава штука - комп'ютер; багато дітей сприймають проблему так: гасне екран - кінчається свято).

Коли ми говоримо про дозування роботи на комп'ютері, то маємо на увазі не лише негативний вплив на організм дитини всіляких випромінювань від монітора, але і навантаження на очі (особливо, якщо монітор неякісний або погано налагоджений); важливо знати і наступне: малюк який дуже багато «сидить у комп’ютера», в тій або іншій мірі втрачає відчуття реальності.

Час, протягом якого дитина може спілкуватися з комп’ютером, невеликий: для дитини молодшого шкільного віку - це 20-30 хвилин; для дитини середнього шкільного віку - 30-45 хвилин; для дитини старшого шкільного віку - близько години. Звичайно, час, який можна проводити за комп'ютером багато в чому залежить від типу електронно-променевої «трубки», яка є основним елементом монітора; безпечнішими для здоров'я являються трубки Trinitron, Sonictron, Diamondtron; моніторами майбутнього називають рідкокристалічні монітори. Якщо домашній комп’ютер обладнаний одним з найбільш безпечних моніторів, то час роботи дитини перед таким монітором може бути декілька збільшено.